MENU

• Дорогі  батьки, памятайте , що ви самі запросили   мене у свою родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь-ласка, мистецтва бути людиною.

• У моїх очах світ має інакший вигляд, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені, що, коли й чому кожен із нас повинен робити.

• Мої ручки ще маленькі - не очікуйте від мене досконалості,коли я стелю ліжко, малюю, пишу або  кидаю м'яча.

• Мої почуття ще недозрілі - прошу, будьте чутливими до моїх потреб.Не нарікайте на мене цілий день.

• Щоб розвиватися, мені потрібне ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте й оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки.

• Дайте мені трохи самостійності, дозвольте помилятися, щоб я на помилках вчився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.

• Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй неспроможності виконувати завдання згідно з вашими очікуваннями.

• Я вчуся у вас всього: слів, інтонацій голосу, манери рухатися. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Так справедливо влаштувала природа зв'язок між поколіннями. Тому навчіть мене, будь-ласка, кращого. Памятайте, що ми разом невипадково: ми маємо допомагати один одному в цьому безмежному світі.